Записки цецинського самашедшого-6, або Як втопиться непотоплюваний сокирянський Козак

Завтра вибори. Нарешті закінчиться божевільня із макулатурною агітацією, прогнилими передвиборчими розкладами, пихатими кандидатами, адміністративним ресурсом, підкупом виборців. А сьогодні день тиші. Його спеціально придумали, щоб люди могли хоча трохи відпочити від того бруду.

Але не може в цей день заспокоїтися перефарбована ригівська бандота, яка вже почала мочити своє «повернення у владу». Впевнені вони, що люди забули про їх темні «дєла» і «дєлішки», що не побачать за назвами нових партій – Аграрна, Відродження, Наш край, жОпоБлок – їхньої гнилої суті.

А її вистачає. Чого лише вартують імена псевдоаграріїв Василя Козака чи Петра Брижака, «відродженого» антимайданівця Олега Унгуряна, крайовиків Михайла Гайнічеру чи Івана Семенюка, жОпоБлоківця із румунським паспортом Дмитра Павела. Не тішить і те, що окремі патріотично налаштовані журналісти підігрують чи несвідомо, чи за гроші таким персонажам.

Сьогодні, поки ґаздині вікна миють і в хаті прибирають, поки комісії перераховують і охороняють отримані бюлетені, ця нечисть зі шкіри пнеться. Наприклад, Сокирянщина живе повним політичним життям. Бо надумав Вася Козак скликати сесію районної ради. В суботу (!), за день до виборів (!!). Для чого? Відповідь проста – щоб ніжною «отєчєской» рукою погладити залежних депутатів по завгривку проти шерсті, потримати міцно за помідори, аби пам’ятали, що винні вони йому як земля колгоспу. Бо завтра вибори і плани у Козака та інших перефарбованих регіоналів, які лягли під очолювану ним Аграрну партію, прямо таки наполеонівські.

По-перше, хоче власник сокирянського Межигір’я поставити в Бессарабії своїх прихвоснів, щоб берегли спокій його статків. По-друге, щоб із Чернівців не їхали всілякі комісії до Сокирян треба йому мати хоч пару депутатських штиків в обласній раді. По-третє, не хоче Козак вдарити мордякою в багнюку перед своїм новоспеченим родичем Гєною Кернесом, який перетворює Харків на свою феодальну вотчину. От і Вася намагається не відстати, бо встидно буде, коли Кернес приїде до «Усладу» відпочивати і побачить, що у свата «нє усьо схвачєно».

Тому і шуршить Козак як Попелюшка перед балом – сесію скликає, через своїх посіпак обіцяє селянам по тонні зерна і літрі олії за кожен голос, погрожує розправами, залякує комісії, чутки про провокації розпускає. Наприклад, шириться районом поголос, що до «Услада» заселилися бригада харківських сепаратистів із сумнозвісного «Оплота», що підігнав тих бандюків сам Кернес, що будуть вони спостерігачами на дільницях, що за порядком будуть дивитися, що будуть виловлювати всіх, хто проти Козака виступатиме. Знаючі люди в Сокирянах кажуть, що такі чутки сам Козак розпускає, щоб залякати людей, щоб спостерігачі із ОПОРИ в штанці напудили і вдома сиділи, замість того, щоб фіксувати козаківські фальсифікації.

Одне пан Козак забув, що бал цей не його, що не перетвориться він із регіоналівської шльондри на незайману аграрну принцесу, а всі його потуги перетворяться на гарбуза. І вручать цього гарбуза Козаку та іншим брехливим аграріям виборці. Таки піде на дно цього разу непотоплювана кар’єра Василя Козака та інших ригівських недобитків.