Записки цецинського самашедшого-1, або Чи виросте УКРОП на буковинській політичній грядці?

Розвелося останнім часом на Буковині чимало аналітиків, блогерів, політичних провидців, яким фист болить за те, в який бік рухається наш «край, в якому варто жити». Хтось каже, що чернівецький політичний «Титанік» іде правильним курсом. Інші уточнюють, що курс той прокладений в напрямку до дна. Треті вже бачать на горизонті кавалок айсберга під назвою «місцеві вибори», який розіб’є не одну кар’єру. Четверті передбачають, що хто врятується від зіткнення, той отримає депутатське крісло та на доважок почесне звання «криси», яка вчасно покинула тонучі плоскодонки на кшталт «Свободи» чи «Народного фронту».

От і мені закортіло в політичні прогнози погратися. І справді – чим я гірший від всезнаючого Петра Кобевка, молодозубого Мишка Шморгуна чи калічанської дівахи Наталки Лютої? Чи не по тих самих вулицях Чернівців ходжу, чи не ті самі плітки по кабаках слухаю? Чи може мене менше від інших душа болить від того болота, з якого не може виборсатися наш «маленький Відень»?

Тому і вирішив започаткувати рубрику «Записки цецинського самашедшого» (Ліна Костенко мене надихає), в якій скромно, без претензій на істину в останній інстанції спробую донести до поважної чернівецько-буковинської громади, хто чого в нашому політичному тераріумі вартий, хто з ким на одному гектарі присісти не хоче, хто до кого клинці підбиває, і хто від кого гарбуза отримує. Обіцяю буде настільки весело, що сльози на очах від суму виступатимуть. Якщо не у всіх, то у мене точно.

 

Довго думав і гадав, а кого зробити героєм своєї першої спроби політичного вангування. Голову сушив кілька день, бо хочеться одразу і про всіх розказати, хто того вартує. Щоб виборці буковинські швидше очі відкрили і побачили, що під гламурними політичними образами приховується гнила або навіть і давно перегнила суть бариг, хапуг, корупціонерів та пі…, вибачте, балаболів.

Як то буває в складній ситуації допоміг випадок. Якось ввечері вертався маршруткою до себе на Цецино і почув як водій, згадуючи свою буремну молодість, курив дзиґар у вікно і під носа намугикував «нє жді мєня мама шарошєго сина…» І блиснуло в голові, що кращого аналітичного дебюту, аніж оповідка про «пающіх трУсов», тобто про співаючого депутата, який Віталькою Ткачуком зветься, годі й придумати.

Сказано, зроблено. Тим паче, що це юний талант не одному мені оскому встиг набити. І все ніби з хлопом гаразд – і бізнесочок сімейний процвітає, і з гравітонськими нічними метеликами в «Золотому фазані» без важких наслідків для здоров’я спілкується, і на червоній іномарці браво паркується як мудак. Всі на нього гонять, після кожних виборів у могилку політичну спроваджують, а він, наче нащадок румунського графа-кровососа, все ніяк не упокоїться. Завше на Віталія Ткачука попит виникає.

Так було у 2010 році, після того як під крилом Юлії Володимирівни потрапив до Чернівецької обласної ради. Тільки-но вусатий Михайлик Папієв вирішив проригівську більшість сколотити, то Віталік із радістю та насолодою прогнувся під цю ініціативу. І байдуже, що його з партії виключили, що «тушкою» обзивали – у хлопчини стимул був, що терпіти таку наругу над своїм чесним ім’ям. Проявив би він принциповість, то погнали б татка копняком під копчик із крісла голови Вижницької адміністрації.

Так було у 2012 році, коли обклеював Віталій все місто своїм квадратним фейсом і погрожував, що Вітальку Михайлішина і Миколу Трохимовича Федорука на лопатки одною лівою покладе. Щоправда погрози ті виявилися, як би сказали гравітонські метелики, холостими. «В суху» Віталік старався, бо зі штабу Михайлішина вказівка прийшла зніматися із перегонів, причому негайно. Не міг Ткачук навіть образитися на господарів, бо купили його задешево саме для таких передвиборчих маневрів – бути клоуном ряженим і відтягувати голоси молоді від Миколи Трохимовича.

Так було й минулого року на травневих виборах Каспрука, коли Вітальчиної макулатури по парканах було стільки, що до сьогодні двірники повіддирати не можуть. Все місто хихотіло, коли бачило Віталіка, і називало його не інакше як «МерТвийДруг». До фінішу Ткачук дійшов, але безславно – не набралося навіть 2 тисячі чернівчан, які за нього віддали свій голос. Тоді як Олексій Каспрук, в чий бік найбільше гавкав соловейко-шансоньє, заручився підтримкою більше 62 тисяч чернівчан.

Здавалося б, що заспокоїться Віталік нарешті, лишить політику в спокої і буде з шансон-турами ресторанами на скибку хліба заробляти. Здавалося б, і козі зрозуміло, що Віталік втратив політичну цноту остаточно і безповоротно, а тому став матеріалом відпрацьованим, з який починати новий проект – то лише справі шкодити. Але ж ні. Те що вважають трухлявим коренем, виявляється фундаментом партійного будівництва в очах київських бонз коломойського розливу.

Пояснити, за які особисті заслуги або за яку купу грошей призначили дніпропетровсько-єрусалимські козаки Віталія Ткачука головою чернівецького осередку партії УКРОП, не може ніхто. Навіть покійна Ванга виявилася б тут безсилою. Тому і ми і вами гадати не будемо – сприймемо це як факт, нехай і прикрий та незрозумілий.

Чому незрозумілий, – спитає той, хто Віталика лиш на стовпах бачив. А тому, що моєму куму довелося бути на одних партійних зборах, яке Віталік перетворив на балагурне збіговисько. Так-от. На початку серпня поскликали до «Черемоша» майбутніх партійців, щоб про вибори поговорити, гроші підрахувати, стратегії і тактики кампанії визначати. Зібралося в залі зо два десятки хлопчиків і дівчаток. Довозили свої мажорні дупи на інфініті, бехах та мерсах. Вирядилися по-магалянськи – штири цепочки, сім перснів на десятьох пальцях, а кому холодно, то той у пєсцовій шубці на маєчку зі стразами вдягнув. Досвіду життєвого нуль цілих нуль десятих. На збори відряджали тих діточок заможні батьки, який було не по статусу світитися в компанії Вітальки-політика.

Почав Віталій Васильович за вибори розказувати. Говорив і про те, як правильно діточки зробили, що УКРОПу вирішили спробувати, бо кращої команди в Чернівцях їм не знайти. Чесно попередив, що за право балотуватися треба трішки грошей у партійну касу внести. До речі, готівкою, бо банківські установи нині ненадійні. Про агітацію розказував і як правильно на фотках всміхатися. А як його запитали, які документи і куди здавати треба, то мугикнув – «то правильне питання, ви задаєте. Треба в інтернеті подивитися».

Лякав Віталій діточок чорним піаром, але обіцяв захистити, бо всі журналісти в нього, бачте, «на мазі». Зустріч із народним депутатом Віталієм Купрієм обіцяв організувати. Певне, щоб здивувати політиків-юнатів своїми грандіозними зв’язками.

До речі, коли той Купрій таки до Чернівців таки приїхав, щоб безпідставно облити брудом Максима Бурбака, то Віталій Васильович лише чотирьох людей з тих десятків хлопчиків і дівчаток, яким «пощастило» на зборах бути, на прес-конференцію зміг притягнути. Всім іншим солідні батьки заборонили і близько підходити до партії УКРОП в особі Віталія Ткачука. Навіть давній Віталиків товариш Олег Вікнянський (бютівська «тушка») і той свою дружину-барбі пропихував до списку «Самопомочі». Певне побоявся, що після членства в буковинському УКРОПі не відмиється вона в чистій воді. Щоправда і туди вона не потрапила, бачте Ярославчик Цуркан перепудився чергового скандалу і Настю до «Самопомочі» не прийняв. Добре, що хоча б завдаток повернув, бо декотрі поважні люди і того не дочекалися від цього заставнівського ґазди.

Отож, панове, мій прогноз простий – не один потенційний виборець УКРОПу покаже на дільниці велику дулю цій досить таки перспективній партії, якщо вона настільки похабно ставиться до кадрової роботи. Ну не може бути, щоб на майже мільйонній Буковині не змогли Корбан з Філатовим знайти кращої кандидатури за політично заплямованого, інтелектуально вбогого, організаційно безсилого «МерТвогоДруга»  Віталія Васильовича Ткачука.

Не врятує буковинських укропівців навіть те, що вони активно світять на публіці учасника АТО, лікаря Ігоря Малишевського. Тим більше, що чимало чернівчан, чиї діти в школах вчаться, пам’ятають про вибрики на освітянській ниві його матері Василини Малишевської. Навіть Федоруку, а потім Михайлішину не вистачало духу цю пані вигнати із крісла начальника міського відділу освіти. Лишень Олексій Павлович Каспрук зміг з нею лад навести.

Ну і як тут не згадати відомого коментатора Озєрова, який колись вигукував – «Такий хокей нам не потрібен!». І справді, поки грядку укропівську в Чернівцях будуть обробляти такі персонажі як Віталька Ткачук, то нічого на ній не вродить. Ані найменшої бадилинки. Лишаться лише такі хитророблені жуки як він сам...

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте